Надзвичайно хотілось би присвятити цей допис аналізу питань справжньої соціальної ваги, проте останні тижні на першому плані обивательської уваги й надалі залишаються політтехнологічні маневри провідних гравців українського політикуму, витісняючи всі інші проблеми поза межі публічної дискусії.

Таким чином ми стаємо вимушеними глядачами театральних постановок трагі-комічного фарсу: блокування БЮТом послання Президента і вихваляння неіснуючого пакету антиінфляційних законів, шуму навколо громадянства народного депутата Давида Жванії чи Катерини Ющенко, роздмухування спекуляцій навколо ляльки Гітлера, прогнозів Андрія Портнова і натяків Юлії Тимошенко щодо політичної кар`єри Президента, зазіхань на статус Севастополя і обміну чорними мітками, демонізації Балоги, відчитування міністрів уряду з квоти НУНС і виклику на килим голів облдержадміністрацій… Цей перелік можна продовжувати в нескінченість. В той же час, розуміння складних персонажів й заплутаної сюжетної лінії нашої театральної дійсності глядачам упрощують через популістську акцентацію стереотипів чи створення нових міфічних образів, які покликані забарвити політичних акторів в білий або чорний колір за всіма канонами жанру.

Коли вся країна здалеку від політики готується до Великодніх Свят, команда Тимошенко завдає масових ударів важкою артилерією по позиціях Президента у відповідь на критику уряду, яка часто лунає останніми тижнями. Оскарження біля 10 указів президента та законів України щодо конституційності кадрових повноважень Президента, перестрілка з відстані судових редутів за прапор керівництва ФДМУ, зібрання підписів нардепів за відставку (в міру керованого) Генерального Прокурора, – неповний перелік злагодженої атаки БЮТу.