Тиждень роздумів про долю коаліції минає в умовах медійної боротьби аргументів між НУ та БЮТом. НУ вибрала стратегію доведення до виборців ідеологічних мотивів засудження змови БЮТ та ПР, в той час як аргументи БЮТу зосередились на особистій критиці Президента, на жаль, використовуючи методи насмішок та глузувань. Окрім боротьби за формування думки (легенди) помаранчевого електорату про вересневі події, і БЮТ і НУ ставили перед собою цілком протилежні цілі.

Політичні клани не гаяли часу цього літа на відпочинок, а розробляли наступальні плани на владний олімп, які розкрилися в день який увійде в історію української демократії як день ганьби і віроломної зради. Невимовно прикро, але другого вересня 2008 року Юлія Тимошенко руками фракції БЮТ, вчергове продемонструвавши усю авантюрність своєї політичної вдачі, задіяла план зміни системи державної влади та геополітичного вибору України.

Тривожні сигнали про небезпеку далекосяжних планів Тимошенко для демократичного і суверенного майбутнього України почали потрапляти в мас-медіа ще з початку цього року. Деякі з них ми розглянули в дописах «Нові старі методи конституційного реформування», «Істина у найвищій інстанції», «Трагі-комічний фарс» , де ми звертали увагу на сумнівний характер нових ініціатив Тимошенко. Втім належної уваги громадськості несумісні з українськими національними інтересами прояви активності біло-червоного табору не отримали. Загіпнотизованим прихильникам Тимошенко важко було повірити в те, що з 2005 року єдиним мотивом усіх дій Тимошенко була неподільна влада в країні.