Минуло достатньо часу аби журналістське середовище могло дати адекватну оцінку поточним подіям в Україні, та, на жаль, за великої кількості справедливих думок, надзвичайно засмучує, що журналістська спільнота не спромоглася чітко визнати факту порушення коаліційної угоди з боку БЮТ. Прикро, що риторика політиків звела політичних аналітиків на манівці, адже не можна довіряти словам більше ніж справам. Хіба може йти мова про вкорінення в Україні інституту політичної відповідальності, коли громадянським суспільством ігнорується такий очевидний і беззаперечний факт політичної безвідповідальності. Суспільство не зможе домогтися аби з його інтересами рахувались в період між виборами якщо такі речі минають незауваженими. Залишаючи політичну безвідповідальність без осуду ми тим самим заохочуємо безконтрольність і свавілля влади.

Тиждень роздумів про долю коаліції минає в умовах медійної боротьби аргументів між НУ та БЮТом. НУ вибрала стратегію доведення до виборців ідеологічних мотивів засудження змови БЮТ та ПР, в той час як аргументи БЮТу зосередились на особистій критиці Президента, на жаль, використовуючи методи насмішок та глузувань. Окрім боротьби за формування думки (легенди) помаранчевого електорату про вересневі події, і БЮТ і НУ ставили перед собою цілком протилежні цілі.