Коли вся країна здалеку від політики готується до Великодніх Свят, команда Тимошенко завдає масових ударів важкою артилерією по позиціях Президента у відповідь на критику уряду, яка часто лунає останніми тижнями. Оскарження біля 10 указів президента та законів України щодо конституційності кадрових повноважень Президента, перестрілка з відстані судових редутів за прапор керівництва ФДМУ, зібрання підписів нардепів за відставку (в міру керованого) Генерального Прокурора, – неповний перелік злагодженої атаки БЮТу.

І це чудово! Адже, коли політикум доріс до тог о щоб вирішувати конфлікти в судах, а не на вуличних перестрілках чи економічними утисками, то це найкращий доказ розвитку демократії в Україні і потужний поштовх становленню верховенства права. Це також може сприяти позитивним змінам в судовій гілці влади через усвідомлення суддями їх відповідальності перед нацією за рішення, які вони приймають. Ми вже мали можливість переконатись, що почуття відповідальності і тиск морального імперативу інколи пробуджують совість… При порівняльному юридичному та політичному арсеналі в розпорядженні сторін конфлікту можна сподіватись також на їх зацікавленості в об’єктивному розгляді справ.

На жаль, ця спроба делімітації владних повноважень конституційних органів не здатна буде залагодити навіть на короткий час конфлікт між командами Тимошенко і Ющенка – щораз більших обертів набирає бютівська медіа обробка населення щодо доцільності найшвидших змін до Конституції, які ніби-то усуватимуть владні конфлікти (витік деталей про підготовку цих змін свідчить радше про спробу конституційного перевороту). В такій ситуації, навіть вищенаведені легітимні методи ведення політичної боротьби потрапляють в тінь сумнівних мотивів. Радше виглядає на те, що БЮТ не поскупиться на жоден ресурс, здатний забезпечити їм ряд короткострокових та, принагідно, довгострокових цілей – як то, наповнення бюджету будь-яким коштом для продовження соціальних виплат, кадрова гегемонія в органах влади, та в подальшому двопартійна політична система.

Хотілося б щоб психологічна установка політиків на боротьбу за владу заради влади поступилася місцем установці на роботу по суті. Сумнівно, що уряду забракло б повноважень для реалізації «Українського прориву». Якщо б ця концепсія була розроблена і впроваджувалась якісно, то це був би найкращий аргумент для переконання того ж Президента у ефективності діяльності уряду і навіть залучення найзапекліших опонентів. Наразі ж, намагаючись бути об’єктивним в ції ситуації мушу визнати в черговий раз, що критичні аргумети Президента щодо заходів уряду в економічній сфері є логічними й вагомими, а, замість дискусії по суті, уряд у відповідь силоміць проштовхує свої рішення як істину у найвищій інстанції, шельмуючи критику емоційними штампами обвинувачень. Країні ж потрібен прорив і, без зайвого ідеалізму в моїй оцінці, якщо б Тимошенко правильно розставила свої пріоритети та цілі, то він міг би бути досягнутим в конструктивній співпраці з Ющенком навіть за існуючого балансу повноважень. Президенту ж потрібно ефективніше використовувати законні повноваження, а не вигинати закон під свої інтереси – інакше це дискредитує усі його ініціативи, якими б корисними для країни вони не були.

Ви можете слідкувати за відгукавми до цього допису через RSS 2.0. Коментування припинене.