Прибравши високі гасла і пафосну риторику, стає очевидним, що поточні політичні події яскраво демонструють відсутність демократичних цінностей в українській політиці: найпалкіші демократи засуджують проведення виборів, макіавеалізм тих, хто занадто сподобав владні крісла, не має меж, партійною ідеологією стало свавілля безпринципності.

Втім, люди продовжують вірити в солодку брехню емоційних неаргументованих промов, так само як після “Еліта Центру” продовжують інвестувати в ризиковані будівництва.

Така зараз Україна, так себе відчувають українці, які вперто не хочуть приймати нової дійсності, в якій потрібно нести відповідальність і за себе, і за державу, а не керуватись атавізмами комуністичного минулого, коли усе вирішувалось десь там нагорі.

Помаранчевий Майдан був всього лиш початком еволюції самоусвідомлення сили нації.

За усією політичною бравурою Міністра внутрішніх справ ховаються далекі від успіху результати його діяльності. Масові випадки жахливих порушень прав людини працівниками його відомства це не просто окремі недоопрацювання окремих посадовців – це визначальна характеристика усієї структури.