Незважаючи на категоричні спростування об’єктивної політичної дійсності в країні, які лунали з вуст прем’єр міністра під час зустрічі з керманичем польського уряду: «Хочу категорично спростувати факт існування будь-якої неформальної коаліції між комуністами, Партією регіонів і БЮТ. І я хочу попросити польських журналістів, наших друзів і політологів у жодному випадку не використовувати цю чорну політичну пропаганду”, ми змушені констатувати, що сила гіпнотичного впливу Юлії Володимирівни ще не досягла такої потужності щоб змусити повірити у реальність ілюзії усю країну позаяк бачимо цілком протилежний словам політичний процес.

І процеси, що відбуваються в результаті реалізації скоординованих планів ПРБЮТ дуже тривожні. Спроба фінансово-політичних кланів переробити систему організації державної влади під себе не є чимось новим у світі, можливо це навіть певна історична закономірність, втім за сучасних умов ураїнської державності загрози, які створюються, можуть призвести до краху самої системи, що не може бути в інтересах тих, хто хоче отримати усі плоди від функціонування системи. Кожна гра має свої ризики, але лише вміння впоратися з ними виокремлює найбільш талановитих гравців.

Очевидним результатом створення неформальної коаліції між комуністами, ПР та БЮТом стало остаточне зруйнування помаранчевого стереотипу. Врешті як БЮТ так і НУ можуть з полегшенням звільнитися від примусу виборців, які ніяк не могли усвідомити відмінностей між цими політичними одиницями. Для України це дарує нові надії на ідеологічну і відповідальну політику, коли приналежність до «своїх» не буде в очах виборців вважатись індульгенцією на усі гріхи.