Чомусь майже непомічено для громадськості і преси пройшло розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 1335-р Про передачу Мінпромполітики повноважень з управління корпоративними правами держави стосовно деяких господарських товариств.

Згідно цього розрпорядження Мінпромполітики передано управління держпакетом акцій 10 підприємств. Раніше, у вересні Мінагрополітики було передано керування ще ряду підприємств спиртової й лікеро-горілчаної промисловості. Загальна лінія аргументації надзвичайно проста – “під нашим контролем зловживань не буде, а під контролем інших органів корупція була просто жахливою”.

Тобто нам обіцяють, що “свої” директори цих підприємств перестануть вимивати з них кошти, а натомість справно сплачуватимуть відрахування в бюджет, бо їх суворо контролюватимуть “свої” надзвичайно чесні управлінці. Чи в цій країні є ще хоч одна наївна людина, яка повірить в таке “вдосконалення керування підприємствами”?

Витримати випробування владою доволі складне завдання в умовах надзвичайних спокус, які сипляться з рогу достатку на володарів українського владного олімпу. У вересні ми були свідками того, як легко спокусити приманкою необмеженої влади навіть тих, хто й так купається у її щедрих променях.

Теперішнє дежа в’ю, зі збереження влади будь-якою ціною, яке вже майже з істерією може споглядати український народ на екранах телевізорів, підтверджує, що імунітету від “вірусу влади” ці політики так і не спромоглись виробити.

Коли уряд блокує виконання конституційного указу президента про дострокове припинення повноважень парламенту, на поверхні, здавалось би, знову бачимо інституційну кризу. Багато хто поспішить пояснити цю кризу інституцій недосконалістю Конституції і законодавства.

Дозволю собі, однак, розчарувати усіх прихильників такого спрощеного пояснення – у світі не існує ані досконалих конституцій, ані досконалих законів. З приводу будь-якої юридичної норми два правники завжди матимуть більш ніж дві різні думки, часто однаково добре аргументовані.