Публікація на Українській правді.

Недавнє голосування у Верховній Раді за постанову про святкування річниці створення комсомолу України стало сюрреалістичним символом державної економічної політики, яка два десятки років так і буксує між радянським соціалізмом і європейським капіталізмом.

Показово коли “представники народу” в дорогому дизайнерському одязі і діамантових прикрасах, які живуть в розкішних маєтках і їздять на найдорожчих авто, насолоджуючись плодами ліберальної економіки, пропонують, натомість, міфи соціалістичного минулого.

На жаль, таку ж суперечливу політику, з усією притаманною йому непослідовністю й недалекоглядністю, продовжує втілювати й “ліво-ліберальний” уряд напівлегітимної коаліції.

Хоча більшість населення не економісти, але вже на власній шкірі прийшли до розуміння твердження Поля Самуельсона, що “характер кінцевого розподілу доходу значною мірою залежить від первинного розподілу власності”.

Незважаючи на відчутні прояви негараздів в економіці, Україну накрила чергова хвиля популізму.

Може й було б дивним якби ПР, Блок Литвина і комуністи зайняли хоч на мить більш помірковану відповідальну позицію в таких умовах – все-таки конституційні умови для проведення дочасних виборів нікуди не зникли. Все ж подвійні стандарти, особливо у виконанні ПР, виглядають дуже непривабливо: лише декілька тижнів тому вони агресивно критикували уряд за соціально-популістську політику, а тепер із ще більшим завзяттям підривають довіру населення до антикризових заходів.

Проте і позиція прем’єр міністра також далека від адекватності в умовах кризи. Перекладати відповідальність на усіх навколо, відмовляючись приймати непопулярні рішення, не менш безвідповідальна позиція.