Незважаючи на відчутні прояви негараздів в економіці, Україну накрила чергова хвиля популізму.

Може й було б дивним якби ПР, Блок Литвина і комуністи зайняли хоч на мить більш помірковану відповідальну позицію в таких умовах – все-таки конституційні умови для проведення дочасних виборів нікуди не зникли. Все ж подвійні стандарти, особливо у виконанні ПР, виглядають дуже непривабливо: лише декілька тижнів тому вони агресивно критикували уряд за соціально-популістську політику, а тепер із ще більшим завзяттям підривають довіру населення до антикризових заходів.

Проте і позиція прем’єр міністра також далека від адекватності в умовах кризи. Перекладати відповідальність на усіх навколо, відмовляючись приймати непопулярні рішення, не менш безвідповідальна позиція.

Як наслідок, лише Президент виявив сміливість взяти на себе відповідальність за нерейтингові рішення, як-то замороження збільшення соціальних виплат через антикризовий закон, збільшення ціни на газ для населення, взяття кредиту МВФ, скорочення державних службовців.

Країна мусить витверезіти від тої інтоксикації після тривалого вживання п’янкого коктейлю радянських міфів, лівих сентиментів, популістської політики, легких грошей доступних кредитів, свавілля беззаконня і корупції. Після сімнадцяти років творення ліберальної економіки до цього часу для значної частини населення ефективність влади оцінюється в одиницях вимірювання радянських стереотипів, іншими словами «ціною ковбаси при Брежнєві».

В нас до сих пір не має критичного суспільного запиту на радикальні реформи. Корупція вважається частиною менталітету, згубність популістської економічної політики покривається радянськими лозунгами про захист «простих людей» чи боротьбу з олігархами, і, звичайно, сумно відомим прибіднюванням. То ж чи може здуміти те, що новою тенденцією стає запрошення на роботу в багатьох галузях громадян Китаю чи Турції на зарплату від якої відмовляються місцеві. Ті ж місцеві натомість купують в кредит телефони по 400 євро і плазмові телевізори по 1000 євро, нові авто, і квартири за позахмарними цінами. Відпрацьовуючи зарплату, в конверті чи без, вони дозволяють собі щопівгодини ходити на перекур, красти половину матеріалів з якими працюють, обманювати начальство або споживачів своїх послуг, хамити усім навколо, їздити на дачу під час купленого «лікарняного», платити хабарі за вирішення своїх питань і завжди мати кілька зайвих гривень на пиво. А китайці і турки в той час працюють зранку до ночі на будівництві, будуючи українцям країну з улюблених серіалів їх нових куплених в кредит телевізорів. Якщо це не так, то хто зможе підтвердити, що безпечно купувати харчі в наших магазинах, що комфортно мешкати в наших «класу люкс» новобудовах, впевнено їздити по збудованих нашими «спеціалістами» дорогах, легко отримати довідку в ЖЕКу? Безвідповідальністю наскрізь просякнута наша культура.

Підігріваючи соціальні апетити штампами лівої риторики, політики гальмують пробудження економічної і суспільної ініціативності наших громадян. Це вкрай недалекоглядно, адже економічний крах, до якого таким шляхом може дуже швидко прийти країна, буде також крахом державності.

Ви можете слідкувати за відгукавми до цього допису через RSS 2.0. Коментування припинене.