Бути готовим до вибору
Частина 5. Солодка альтернатива обіцянок

Альтернативою авторитарному й демократичному капіталізму у Латинській Америці в останнє десятиріччя голосно про себе заявив нео-популізм. Значне незадоволення населення нео-ліберальними реформами було спрямоване на підтримку політичних програм, які обіцяли соціальну справедливість та зменшення бідності. Взагалі, обіцянки – це ключове слово в контексті популістичних режимів (для порівняння згадаймо, наприклад, обіцянку скасування військового призову на парламентських виборах 2007).

Важливою характеристикою популізму є ідентифікація широких мас з харизматичним лідером. Коли мова йде про нео-попузізм, то мається на увазі, що політичні лідери, обрані легітимним демократичним шляхом, апелюють безпосереднього до народних мас, минаючи існуючі, проте дуже слабкі, інститути представницької демократії. Лідер вважає себе уособленням влади народу, що дозволяє йому позиціонуватись над іншими державними інституціями (Вона – Україна?).

Бути готовим до вибору
Частина 4. Спіймати Бога за бороду
Публікація на Українській Правді.

За півтора роки перебування на посаді Президента Віктора Януковича ми мали змогу переконатись, що його модель управління демонструє ухил до “лідерського” авторитаризму без чіткої ідеології, яку підміняє особиста харизма, з “дозволеним” політичним плюралізмом та існуванням обмеженої опозиції. Останню характеристику ще визначають як змагальний авторитаризм, під яким традиційно розуміють ситуацію, коли, попри існування демократичних інститутів, авторитарний лідер свавільно, однак в м’якій формі (маніпуляція результатів виборів, вибіркове переслідування опонентів, адміністративний тиск на бізнес і ЗМІ, корупція, підкуп, тощо), порушує їх правила та принципи. Власне, цей спотворений демократичний плюралізм відрізнає такі режими від фасадної демократії, в якій демократичні інститути носять виключно формальний характер і є абсолютно неефективними.