Бути готовим до вибору
Частина 1. Втеча від себе
Публікація на Українській Правді.

Декілька тижнів тому автор мав цікаву розмову зі знайомим євробюрократом, де очікувано виринуло питання кримінального переслідування Юлії Тимошенко. Ще не так давно ця людина висловлювала обережне невдоволення існуванням “альтернативного” МЗС під час прем’єрства Тимошенко та глибоку тривогу після відомих Ялтинських перемовин тодішньої прем’єрки та Володимира Путіна.
Пригадується також як після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах та формування пропрезидентської більшості дискутували щодо наслідків зосередження влади в руках однієї політичної сили. Європеєць переконував, що це дозволить проводити ефективнішу державну політику, тому не варто перебільшувати загрози.

Сьогодні ж, свою позицію на підтримку вимог припинити кримінальне переслідування пані Тимошенко, цей брюссельський посадовець пояснює її лідерством в опозиції.
На запитання “які політичні перспективи в його рідній країні чекали б на політика з таким суперечливим минулим, як у пані Тимошенко, і такими сумними результатами діяльності на посаді прем’єр-міністра?”, обличчя мого співрозмовника розтягнулось в усмішці: “Але ж українці її люблять”.

Годі сперечатись, адже відомо, що кажуть про любов…

Публікація на Українській Правді.

Останні “червоні” дні календаря яскраво засвідчили, до якої катастрофи веде перебування ПР та її сателітів біля керма країни. Ці події з усією промовистістю поставили перед нами запитання: де межа терпіння, після якої включається інстинкт самозбереження народу?

Під заклинання про стабільність і порядок, за короткий час президентства Януковича, настрої в державі стали вибухонебезпечними.

До цього доклались принизливі геополітичні рішення, брутальні порушення Конституції задля вибудовування авторитарної моделі влади, антиреформи в освіті, судовій і податковій системах, чисельні ініціативи, спрямовані на витіснення всього українського з життя суспільства, маніпуляції на місцевих виборах, відновлення й створення нових корупційних механізмів, переділ цілих секторів економіки між “своїми” та монополізація економіки, згортання свободи слова й масових зібрань з одночасним розгортанням репресивної політики державної махини для боротьби з опонентами.

Очевидно, що латентною складовою такої займистої суміші причин для виникнення суспільних конфліктів завжди залишається питання ідеологій та цінностей, яке так гостро проявилося в останніх подіях.