Бути готовим до вибору
Частина 6. Призначені демократами

Президентські вибори давно минули, але значна частина суспільства продовжує вибирати між парою фіналістів, тепер вже в новому політичному амплуа: авторитарним президентом та переслідуваним лідером опозиції. Соціологи давно говорять про мутуалістичну симбіотичність (взаємовигідне співіснування) цієї пари політиків. Вони справді вкрай зручні опоненти один для одного. Втім, те, що вигідно для цих двох політичних особистостей, не обов’язково йде на користь суспільству. Можна нагадати, що, якщо б у фіналі президентських виборів на місці екс-прем’єра опинився якийсь з претендентів з дещо нижчим результатом в першому турі, то цей політик все-рівно переміг би пана Януковича у другому турі.

Українська пара антагоністів наштовхує на паралелі з індонезійським політичним змаганням між екс-президентом (першою жінкою на цій посаді) і лідером великої опозиційної партії Мегаваті Сукарнопутрі та президентом Сусіло Бамбанг Юдойоно, який двічі в 2004 і 2009 роках вигравав у Мегаваті конкуренцію за посаду президента. Не в останню чергу свої перемоги президент Юдойоно завдячував своїй активній кампанії боротьби проти корупції, та підмоченій репутації уряду Мегаваті, на адресу якого звучали обвинувачення в корупції. Цей приклад поразок індонезійської опозиції яскраво відповідає на питання про те, які шанси на перемогу має дискредитований опозиційний лідер.

Бути готовим до вибору
Частина 5. Солодка альтернатива обіцянок

Альтернативою авторитарному й демократичному капіталізму у Латинській Америці в останнє десятиріччя голосно про себе заявив нео-популізм. Значне незадоволення населення нео-ліберальними реформами було спрямоване на підтримку політичних програм, які обіцяли соціальну справедливість та зменшення бідності. Взагалі, обіцянки – це ключове слово в контексті популістичних режимів (для порівняння згадаймо, наприклад, обіцянку скасування військового призову на парламентських виборах 2007).

Важливою характеристикою популізму є ідентифікація широких мас з харизматичним лідером. Коли мова йде про нео-попузізм, то мається на увазі, що політичні лідери, обрані легітимним демократичним шляхом, апелюють безпосереднього до народних мас, минаючи існуючі, проте дуже слабкі, інститути представницької демократії. Лідер вважає себе уособленням влади народу, що дозволяє йому позиціонуватись над іншими державними інституціями (Вона – Україна?).