Надзвичайно хотілось би присвятити цей допис аналізу питань справжньої соціальної ваги, проте останні тижні на першому плані обивательської уваги й надалі залишаються політтехнологічні маневри провідних гравців українського політикуму, витісняючи всі інші проблеми поза межі публічної дискусії.

Таким чином ми стаємо вимушеними глядачами театральних постановок трагі-комічного фарсу: блокування БЮТом послання Президента і вихваляння неіснуючого пакету антиінфляційних законів, шуму навколо громадянства народного депутата Давида Жванії чи Катерини Ющенко, роздмухування спекуляцій навколо ляльки Гітлера, прогнозів Андрія Портнова і натяків Юлії Тимошенко щодо політичної кар`єри Президента, зазіхань на статус Севастополя і обміну чорними мітками, демонізації Балоги, відчитування міністрів уряду з квоти НУНС і виклику на килим голів облдержадміністрацій… Цей перелік можна продовжувати в нескінченість. В той же час, розуміння складних персонажів й заплутаної сюжетної лінії нашої театральної дійсності глядачам упрощують через популістську акцентацію стереотипів чи створення нових міфічних образів, які покликані забарвити політичних акторів в білий або чорний колір за всіма канонами жанру.

При всьому позитиві публічного іміджу Тимошенко, останні її заяви можуть відвернути від неї багатьох симпатиків. Не пригадую за час її перебування в політиці іншого випадку, де б за кілька днів було висловлено таку кількість голосних контроверсійних тез.

Розпочати варто з найбільш актуальної проблеми – висловлених Ю.Тимошенко заяв щодо незалежного освітнього тестування. Не вкладається в голову як можна за день до початку проведення незалежного тестування піддавати сумніву увесь проект. Хіба таким способом можна подбати про те щоб над школярами «не проводились експерименти»? Хіба в уряду не було достатньо часу приділити увагу цьому питанню раніше? Чи після удару секретаріату по бютівському економічному блоку уряду відповіддю Тимошенко став удар по гуманітарному блоку НУНС? І знову синхрон з Партією Регіонів? Немало цікавих запитань тягне за собою нова позиція Тимошенко з питання незалежного тестування, але найбільше пахне авантюризмом зразка відміни призову до Збройних Сил. Звичайно, модель незалежного тестування має ряд суттєвих недоліків, на які вже тривалий час звертається увага фахівців, але хіба радикальне скасування стане кращим рішенням за відпрацювання цих недоліків? Вважалось би логічним звернути увагу саме на недоліки і усунути їх, а не створювати приводу для паніки й без того знервованих і переляканих школярів та їх батьків.