Політичні клани не гаяли часу цього літа на відпочинок, а розробляли наступальні плани на владний олімп, які розкрилися в день який увійде в історію української демократії як день ганьби і віроломної зради. Невимовно прикро, але другого вересня 2008 року Юлія Тимошенко руками фракції БЮТ, вчергове продемонструвавши усю авантюрність своєї політичної вдачі, задіяла план зміни системи державної влади та геополітичного вибору України.

Тривожні сигнали про небезпеку далекосяжних планів Тимошенко для демократичного і суверенного майбутнього України почали потрапляти в мас-медіа ще з початку цього року. Деякі з них ми розглянули в дописах «Нові старі методи конституційного реформування», «Істина у найвищій інстанції», «Трагі-комічний фарс» , де ми звертали увагу на сумнівний характер нових ініціатив Тимошенко. Втім належної уваги громадськості несумісні з українськими національними інтересами прояви активності біло-червоного табору не отримали. Загіпнотизованим прихильникам Тимошенко важко було повірити в те, що з 2005 року єдиним мотивом усіх дій Тимошенко була неподільна влада в країні.

Інтенсивна підготовка основних гравців до розіграшу нового політичного сезону дає підстави очікувати радикальних зрушень на політичній карті України.

Особливу активізацію спостерігаємо в таборі прихильників Президента, яким очевидно врешті набридло бути хлопчиками для биття і вони вирішили вдатись до радикальних дій (помірковані дії на цій стадії не матимуть жодного ефекту) з відновлення рейтингу свого патрона. Здається, в Адміністрації Президента усвідомили, що безпорадно дивитись на планомірне знищення іміджу Президента, що триває з 2005 завдяки як опонентам так і «запеклим» друзям, більше не можна.