Бути готовим до вибору. Частина 3
середа, 7 вересня, 2011Бути готовим до вибору
Частина 3. Самодеструкція молодих демократій
Публікація на Українській Правді.
Апогеєм соціального деструктивізму українців стало формування пари формальних антагоністів як фаворитів останніх президентських виборів, що по суті стало логічним відображенням “поворотного” ціннісного вибору суспільства, іншими словами відмови від власної відповідальності за зміни й повернення до запиту на патерналістичну й авторитарну владу.
Як бачимо з поточних справ в країні, ситуація не змінилась й до цього часу. Українці застрягли у власному виборі без вибору. Фактично реалізований запит суспільства на “сильну руку”, який був яскравим об’ктивним свідченням неготовності до демократичних змін, не призвів до очікуваних результатів.
Замість стабільності й економічного добробуту країна поринула у: новий виток перерозподілу власності, який супроводжується вибухами й стрілянинами, монополізацією ринків, злочинним привласненням державних ресурсів, непрозорою приватизацією, тіньовими тендерними процедурами; авторитарну політику згортання демократичних свобод, яка упокорює суспільство репресивною діяльністю силових органів, свавільним кримінальним переслідуванням, цензурою й адміністративним тиском на медіа, обмеженнями громадянських прав; ревізійну гуманітарну політику, яка обмежує вжиток української мови й фактично реалізує гасло “Украина для русских”, переслідує істориків, закриває архіви, відновлює радянські історичні міфи й практики; контроверсійну з погляду національних інтересів зовнішню політику, яка симолізується відмовою від продовження курсу попередників та відмовою від важливих національних інтересів; майже легітимізовану корупцію, через встановлення контролю над судами й правоохоронними органами, ігнорування антикорупційних процедур й вседозволеність чиновників.
Ті ж, хто вважає, що жіноча “сильна рука” була б кращим для країни рішенням минулих президентських виборів, продовжують нав’язувати суспільству сценарії альтернативної реальності, переконуючи, що проводилась би інша політика, й обвинувачуючи та ображаючи тих, хто не поділяє їх точки зору.