Публікація на Українській Правді.

Цього тижня європейські й українські медіа очікувано поринули в обговорення вироку у справі перевищення повноважень пані Юлією Тимошенко під час підписання газових контрактів.

Укладення за її спонтанною “вимушеною” ініціативою контрактів, яке відбулось всупереч позиції президента, кабінету міністрів, та керівництва “Нафтогазу”, супроводжувалось полярно різними коментарями й мало дуже різні наслідки.

В 2009 газові домовленості були “перемогою”, в 2010, не в останню чергу, причиною поразки, зараз, скоріше, великим знаком питання щодо майбутнього екс-прем’єра.

Бути готовим до вибору
Частина 6. Призначені демократами

Президентські вибори давно минули, але значна частина суспільства продовжує вибирати між парою фіналістів, тепер вже в новому політичному амплуа: авторитарним президентом та переслідуваним лідером опозиції. Соціологи давно говорять про мутуалістичну симбіотичність (взаємовигідне співіснування) цієї пари політиків. Вони справді вкрай зручні опоненти один для одного. Втім, те, що вигідно для цих двох політичних особистостей, не обов’язково йде на користь суспільству. Можна нагадати, що, якщо б у фіналі президентських виборів на місці екс-прем’єра опинився якийсь з претендентів з дещо нижчим результатом в першому турі, то цей політик все-рівно переміг би пана Януковича у другому турі.

Українська пара антагоністів наштовхує на паралелі з індонезійським політичним змаганням між екс-президентом (першою жінкою на цій посаді) і лідером великої опозиційної партії Мегаваті Сукарнопутрі та президентом Сусіло Бамбанг Юдойоно, який двічі в 2004 і 2009 роках вигравав у Мегаваті конкуренцію за посаду президента. Не в останню чергу свої перемоги президент Юдойоно завдячував своїй активній кампанії боротьби проти корупції, та підмоченій репутації уряду Мегаваті, на адресу якого звучали обвинувачення в корупції. Цей приклад поразок індонезійської опозиції яскраво відповідає на питання про те, які шанси на перемогу має дискредитований опозиційний лідер.