Протягом останніх днів з новою силою розгорілась тема імміграційної політики в європейських ЗМІ. По-перше, через оприлюднення відповіді британського уряду на парламентський запит стосовно кількості британців, які мешкають в країнах ЄС, а по-друге через суперечливий референдум у Швейцарії, на якому вчора з мінімальною перевагою – 50,3% – швейцарцями було проголосовано за запровадження обмеженя на імміграцію з боку країн-членів ЄС.
Дані, оприлюднені британським урядом стали несподіванкою для багатьох прихильників обмеження свободи пересування в ЄС. Виявляється, що кількість британців, які обрали своїм місцем проживання інші країни ЄС – 2,2 млн. осіб – майже дорівнює кількості мігрантів з країн ЄС – 2,3 млн. осіб. Оприлюднена статистика не враховує сотень тисяч британців, які не реєструють свого місця проживання в країнах ЄС, особливо це стосується їх перебування у Франції, Іспанії, та Португалії, так само як кількості нелегальних мігрантів всередині Об`єднаного Королівства.
Перелік країн ЄС з найбільшою кількістю британських мігрантів виглядає так: Іспанія – 1 млн., Франція -330 тис., Ірландія – 329 тис., Німеччина -1-7 тис., Кіпр – 65 тис., Нідерланди – 48 тис., Греція – 45 тис., Португалія 39 тис., Італія 37 тис..
Оприлюднені британським урядом дані також вказують, що не відбулося зростання міграції з Болгарії та Румунії після того, як були зняті обмеження на роботу для громадян цих країн.
Інший удар по традиційних аргументах ультра-правих сил і консерваторів, які здобувають політичний капітал на роздмухуванні страхів пов`язаних із міграцією, завдали, очевидно цілком неплановано, швейцарські виборці, руйнуючи стереотип, що загрозу неконтрольованої міграції несуть країни Східної й Південної Європи, які нещодавно приєднались до ЄС.
Мабуть ініціатори референдуму – ультра-права популістська Швейцарська Народна Партія – й не очікували, що, в контексті справ на європейському континенті, цей референдум лише викаже надуманість антиміграційної істерії.
Щорічно до Швейцарії, з населення у 8 млн. осіб, прибуває до 80 тис. мігрантів., а з них найбльша частка це громадяни країн ЄС. На цей момент кількість лише громадян Німеччини, які переселились на постійне проживання у Швейцарії становить 300 тис. осіб. Важливо зауважити, що з 2012 року в Швейцарії діють обмеження на роботу в країні громадян нових членів ЄС.
Референдум в Швейцарії несе загрозу розірвання низки угод між Швейцарією та ЄС, які забезпечували свободу пересування, вільних рух капіталу, товарів, і послуг. Сумнівно, що самі швейцарці від цього виграють.
Очевидно, що дебати навколо міграційної політики не вщухатимуть в ЄС, однак оприлюднена інформація дає зрозуміти, що політичний популізм не має кордонів і мігрантів використовують як цапів-відбувайла у політичній боротьбі. Заборонна антиміграційна політика є просто неправильною відповіддю популістів на виклики, які стоять перед країнами ЄС. На жаль, багатьом виборцям до вподоби прості рішення, особливо, коли політиками створюється атмосфера загрози звичному порядку речей для громадян в країні.
Ймовірно, новий напрям дебатів щодо міграції позначиться на питанні розширення ЄС, адже ультра-правим важче буде тепер маніпулювати страхами співгромадян.
