В очікуванні вільнюського дива “останньої хвилини”

28 листопада, 2013

В очікуванні вільнюського дива “останньої хвилини”, можна вже ставерджувати, що до надскладної політичної ситуації, з далекосяжними важкими наслідками, ми прийшли через занадто відверте небажання ЄС винагороджувати сьогоднішній український режим в перспективі президентських виборів 2015 року. Звідсіля й відсутність кредитів МВФ, фінансової допомоги ЄС, й вимоги щодо усунення “вибірковості правосуддя”.

Очевидно, з поверхневих міркувань особистого політичного майбутнього для сьогоднішньої української влади така формула є неприйнятною. Це мало б бути зрозуміло й ЄС, бо не одна теверезомисляча людина говорила про це європолітикам.

Втім, зрозуміле небажання дати сьогоднішній владі фінансову підтримку, що б дозволило їй приховати від суспільства катастрофізм наслідків їх перебування при владі, наклалось на драматичну недооцінку російського фактору, про який європейців також голосно застерігали.

На жаль, політики ЄС не змогли запропонувати конструктивної відповіді на конфлікт інтересів в трикутнику: євроінтеграція України – без винагородження української влади – не дивлячись на імперський тиск Росії.

В умовах, коли українське керівництво перебуває в ілюзії всевладдя, це має ті наслідки, які ми й спостерігаємо.

А українська влада ще, мабуть, й не усвідомила, що непідписання Угоди про Асоціацію:
– позбавляє повністю доступу до західної фінансової допомоги;
– робить їх небажаними політичними партнерами й гостями;
– нівелює шанси на переобрання;
– відбирає шанси на легітимізацію;
– відкриває шлях до кримінального переслідування після програних виборів;
– створює передумови для розгойдування політичної ситуації всередині країни ще до виборів;
– створює небезпеки для країни після виборів (коли опоненти можуть стати провідниками різних векторів інтеграції).

Якщо влада ці ризики прорахувала й свідомо на них йде, то нагальне питання до Євромайдану сфоормувати чіткі політичні вимоги аби не дати владі перегрупуватись і розвернути інтеграційний курс.