Прогнозоване відкладення візиту президента Януковича до Брюсселя пояснюється офіційним представником європейської комісії Майєю Кочьянчич “необхідністю поліпшення обставин для досягнення прогресу у двосторонніх відносинах”, під якими пані Кочьянчич має на увазі “необхідність для України досягти прогресу в таких сферах, як верховенство права й незалежність судової системи”.
Дипломатичність формулювань цієї заяви єврочиновників не здатна приховати жорсткої вимоги до українського керівництва припинити кримінальне переслідування й звільнити пані Тимошенко – вимоги, яка не залишає пану Януковичу іншого вибору ніж проявити непоступливість з цього питання. Іншої реакції єврочиновникам годі було б й очікувати.
Своїми авторитарними іграми пан Янукович догрався до очікуваних наслідків – бути притисненим до стінки приниження з боку ЄС й демонстрації слабкості власним виборцям. Звісно, він не готовий прийняти такі наслідки. З кожним ходом “авторитарної” гри пан Янукович залишав собі щораз менше гідних способів з неї вийти. Ще минулого тижня таким способом, в розумінні Заходу, вважалась декриміналізація статей Тимошенко. Проте, очевидно, пан Янукович мав дуже переконливі причини не погодитись з такою розв’язкою, й ці причини набагато прагматичніші ніж ірраціональний страх перед пані Тимошенко, який приписують президенту.
Тож, або ЄС вчергове проявив недалекоглядність в ураїнському питанні, або цілеспрямовано, через висування неприйнятних умов для підписання договору про Асоціацію, штовхає Януковича рухатись білоруським шляхом. Не варто забувати, де розташоване Межигір’я й решта активів сім’ї й соратників президента, щоб розуміти, що він продовжуватиме власну гру до останнього.
p.s. Як продемонстрував несподіваний підсумок сьогоднішнього дня, пан Янукович мав усі підставити виявляти самовпененість – прем’єр-міністри країн СНД в Петербурзі підписали Договір про зону вільної торгівлі в рамках Співдружності. Ще більше питань виникає до позиції ЄС…