Антиєвропейськість парламентської опозиції

26 травня, 2013

Після обговорення теми Маршу рівності у Києві треба зі всією гостротою ставити питання про дискредитацію всього українського ультраправими (чи точнше соціал-націоналістами).

Потрібно відкидувати ксенофобів, шовіністів, антисемітів, і гомофобів як провокаторів, які працюють проти євроінтеграції України, а відтак проти українства в цілому.

Також, новоспеченим колегам пана Катеринчука по Альянсу Лібералів та Демократів за Європу треба переглянути своє рішення про включення Європейської партії до свого складу.

Вдавати із себе європейську ліберальну партію, а на ділі не визнавати базових європейських цінностей (публічно демонструвати гомофобські зображення і, як писали видання, подати позов проти проведення Маршу Рівності) це ось така сьогоднішня парламентська опозиція?

Пункт номер один місії Альянсу Лібералів та Демократів говорить про фундаментальні ліберальні цінності – і в переліку є ТОЛЕРАНТНІСТЬ. Може пан Катеринчук не читав їх програмних документів?

Висновок очевидний – Європейській партії Катеринчука нічого робити в Альянсі і на це слід звернути увагу європейців.

Єврофобна компанія

23 травня, 2013

Непроста тема аби коментувати, втім, побачивши ряд дописів з приводу київського “Маршу рівності” людей, які мені раніше видавались притомними, відчуваю необхідність висловитись.

Одними з базових цінностей ЄС є терпимість, толерантність, повага до прав людини, плюралізм думок, захищені права меншостей. Якщо просто – у вільному суспільстві “інакшість” будь-якого штибу, який не несе загрози безпеці інших, не є причиною для цькувань, переслідувань і обмеження прав. Якщо київський парад викликає таку реакцію в суспільстві, то нам, на жаль, ще дуже далеко до Європи – в тоталітарному суспільстві ж усі мусять бути однаковими.

Шкода, що сьогоднішня парламентська опозиція стоїть на тих самих тоталітарних засадах, не дивлячись на проєвропейську риторику. Годі вже казати про те, що, замість справжньої боротьби із “режимом”, окремі “опозиційні” сили більше зусиль кидають на боротьбу із вибором статевого життя – може невдовзі вони, у своєму стилі, подадуть черговий бездумний законопроект про позбавлення “інакших” українського громадянства? Скільки можна роздмухувати ті ненависницькі настрої серед українців?

Вдаючи демократів, парламентські націоналісти навіть не заперечують, що базова концепція прав людини ними відкидається. Для них існують лише інтереси нації. За їх поглядами, людина може своїм життям лише слугувати цим інтересам, зокрема в цьому випадку – народжувати дітей, щоб нація збільшувалась в кількості і тим самим протистояти іншим націям.

Основні їх аргументи – “гомофашизм” і “диктатура меншості”. Випливають вони з дуже примітивного уявлення про демократію. В кожному сучасному визначенні можна знайти, що демократія це політичний режим в якому серед іншого гарантуються основні права і свободи людини та діє верховенство закону. Таким чином в демократії завжди захищені права меншості від терору більшості. Відштовхуючись від цього, якщо права і свободи є рівними для всіх, то не можна комусь відмовляти в їх реалізації через те, що вони не подобаються іншим. Позаяк, матиме місце зазіхання на їх законні права. Проведення мирних зібрань на обсяг прав опонентів жодним чином не зазіхає. Тому демократія дає тут однозначну відповідь – жодної диктатури меншості нема, бо на права більшості ніхто не зазіхає. Прихильники “традиційної сім`ї” можуть так само проводити мирні зібрання і висловлювати власну думку.

Заперечення фундаментальних прав і свобод людини ВО “Свобода” лише підверджує закиди, які звучать в її адресу про тотальну невідповідність їх постулатів сучасним європейським правим. А байки ВОС про “іншу Європу” – це лише намагання виправдати свій “антиєвропейський” порядок денний. Штучно вигадана для камуфлювання гомофобії концепція “пропаганди” суперечить європейським цінностям.

Сотні тисяч голосувало за Свободу, переконуючи решту, що вони зміняться і стануть право-центристською силою. Тих, хто попереджав, що, коли Свобода отримає парламентський майданчик для своєї ксенофобської й антиліберальної маячні, то проблеми лише виплеснуться на національний і міжнародний рівень, ніхто й не хотів слухати.

Очевидно, єврофобна компанія зосереджена на зведенні суспільної дискусії до питань сексуального характеру, щоб було видовищніше – “с картинками”, адже зміщення акцентів в площину моральності сексуального вибору переслідує мету звести нанівець обговорення фундаментальних прав і свобод людини.

Принциповим є питання – чи мають усі громадяни України рівне право на висловлення власної думки через проведення мирних зборів, не порушуючи законодавства, себто не закликаючи до повалення суверенітету, не розпалюючи національної ворожнечі і т.п. І відповідь, яку опоненти не хочуть чути, очевидна – вільна людина має право на свободу думки і мирних зібрань нарівні з іншими членами суспільства.

Або ми вважаємо себе частиною західної цивілізації, де демократичні цінності шанують права і свободи кожної людини, або треба визнавати себе прихильниками російського авторитаризму, де про визнання і дотримання прав людини мова не йде.