Публікація на Українській Правді.

Наближаючись до завершення другого року терміну повноважень президента, видається, що 2011 рік став, мабуть, важливішим за наслідками для країни, ніж сам рік президентських виборів.

Звісно, хтось вважатиме минулі президентські перегони більш доленосними. Втім, сумний вибір, пропонований у другому турі, був символом поразки українців, незалежно від імені переможця. Позаяк його фіналісти відображали:

– суспільний запит на “сильну руку”;

– відсутність розуміння принципів демократії;

– деструктивні ціннісні установки масової свідомості;

– загальну невизначеність щодо ідеологічних переконань побудови економічного й політичного життя;

– відкидання порозуміння на користь войовничого антагонізму;

– та приглушення морального імперативу в масовому голосуванні за принципом вибору “меншого зла”.

Суспільство, яке бажає бути обманутим, без сумніву, досягне цієї мети. Звичайно, залишається ще деяке число прихильників віри в “кращу альтернативну версію” розвитку подій, у випадку приходу до влади іншого імені.

Та неупереджений аналіз не сприяє таким міркуванням. 

В час, коли заяви європейських політиків й чиновників надихають оптимізмом щодо парафування Угоди про Асоціацію з ЄС, система юридичного обслуговування інтересів української влади (правоохоронною чи судовою її важко назвати) проводить дії, які кидають виклик як європейським політикам так й усім українцям, своєю демонстративною і зухвалою провокаційністю.

Вчорашнє ухвалення суддею Шевченківського райсуду Києва Андрієм Трубніковим, за клопотанням Генпрокуратури, рішення провести виїзне засідання з обрання Юлії Тимошенко запобіжного заходу в приміщенні Лук’янівського СІЗО Києва обурює брутальністю.

Не дарма, на це рішення проводити засідання суду на території режимного об’єкту, миттєво відреагувли колеги пані Тимошенко з ЄНП у резолюції щодо останніх політичних подій в Україні, прийнятій вчора в Марселі в рамках партійного конгресу.

Очевидно, зухвала провокаційність суду, Генрокуратури та СБУ в цьому питанні яскраво засвідчує, що за процесом над пані Тимошенко стоять інтереси набагато вагоміші за особисту неприязнь чи помсту з боку переможців президентських виборів. Це інтереси, які намагаються визначати порядок денний не лише зовнішньополітичних прагнень України, але й поточних завдань у внутрішній українській політиці.