Прогнозоване відкладення візиту президента Януковича до Брюсселя пояснюється офіційним представником європейської комісії Майєю Кочьянчич “необхідністю поліпшення обставин для досягнення прогресу у двосторонніх відносинах”, під якими пані Кочьянчич має на увазі “необхідність для України досягти прогресу в таких сферах, як верховенство права й незалежність судової системи”.

Дипломатичність формулювань цієї заяви єврочиновників не здатна приховати жорсткої вимоги до українського керівництва припинити кримінальне переслідування й звільнити пані Тимошенко – вимоги, яка не залишає пану Януковичу іншого вибору ніж проявити непоступливість з цього питання. Іншої реакції єврочиновникам годі було б й очікувати.

Своїми авторитарними іграми пан Янукович догрався до очікуваних наслідків – бути притисненим до стінки приниження з боку ЄС й демонстрації слабкості власним виборцям. Звісно, він не готовий прийняти такі наслідки. З кожним ходом “авторитарної” гри пан Янукович залишав собі щораз менше гідних способів з неї вийти. Ще минулого тижня таким способом, в розумінні Заходу, вважалась декриміналізація статей Тимошенко. Проте, очевидно, пан Янукович мав дуже переконливі причини не погодитись з такою розв’язкою, й ці причини набагато прагматичніші ніж ірраціональний страх перед пані Тимошенко, який приписують президенту.

Тож, або ЄС вчергове проявив недалекоглядність в ураїнському питанні, або цілеспрямовано, через висування неприйнятних умов для підписання договору про Асоціацію, штовхає Януковича рухатись білоруським шляхом. Не варто забувати, де розташоване Межигір’я й решта активів сім’ї й соратників президента, щоб розуміти, що він продовжуватиме власну гру до останнього.

p.s. Як продемонстрував несподіваний підсумок сьогоднішнього дня, пан Янукович мав усі підставити виявляти самовпененість – прем’єр-міністри країн СНД в Петербурзі підписали Договір про зону вільної торгівлі в рамках Співдружності. Ще більше питань виникає до позиції ЄС…

Публікація на Українській Правді.

Цього тижня європейські й українські медіа очікувано поринули в обговорення вироку у справі перевищення повноважень пані Юлією Тимошенко під час підписання газових контрактів.

Укладення за її спонтанною “вимушеною” ініціативою контрактів, яке відбулось всупереч позиції президента, кабінету міністрів, та керівництва “Нафтогазу”, супроводжувалось полярно різними коментарями й мало дуже різні наслідки.

В 2009 газові домовленості були “перемогою”, в 2010, не в останню чергу, причиною поразки, зараз, скоріше, великим знаком питання щодо майбутнього екс-прем’єра.