Публікація на The Starting Point

On Thursday, July 30, 2020, Ukrainian President Vladimir* Zelensky appointed former president of Ukraine, Leonid Kravchuk, to head the Ukrainian delegation of the Trilateral Contact Group to represent Ukraine in the so-called Minsk “peace talks”.

Much has been said about the appointment of the 86-year-old former president of Ukraine to the position of lead negotiator. But what is virtually absent from the discussion are his damning connections to political actors compromised by Russia, and his questionable political track record.

We warned that Zelensky was an oligarchic political project whose presidency would represent a pro-Russian revanche in Ukraine that would invite back many compromised figures of Ukraine’s past into its present. And indeed, many of Ukraine’s corrupt “old guard” are enjoying a revival of their influence in the country under Zelensky. Kravchuk is the latest addition to the considerable list of old faces under the president who promised Ukrainians he would replace old elites with fresh new faces.

Kravchuk’s appointment as Ukraine’s top negotiator in Minsk reveals that Zelensky is taking the pro-Russian revanche in Ukraine to the next level.

Публікація на “Новинарня”

У шостий рік після Революції Гідності Україна знову стикається з усіма симптомами запаморочення нового керівництва від швидкої концентрації непересічного об’єму влади.

Офіційна зустріч президента із ключовим олігархом в його оточенні та наступні показові обшуки в Приватбанку й підпал будинку Валерії Гонтаревої мали б ознаменувати завершення періоду “надій і очікувань” й початок протверезіння від викривленої реальності, в яку поринула Україна в рік виборів.

Ми спостерігаємо приголомшливе перетинання новообраною владою тих червоних ліній, які вважались відносно недоторканими після Євромайдану:

– зухвале нехтування законами й Конституцією, яке вже сьогодні дає підстави говорити про авторитарний ухил нової влади;
– підминання Конституційного Суду для узаконення дочасних парламентських виборів з метою розширення впливу нової влади, яке за всіма ознаками дуже схоже до розширення повноважень Януковича через скасування політреформи 2004 року;
– свавільне встановлення контролю над ЦВК для завершення процесу здобуття абсолютної влади в країні через місцеві вибори;
– перетворення парламенту на фасадну декорацію, де некваліфікованим депутатам відведена роль штампувальних верстатів зі схвалення кулуарно підготованих рішень;
– нечуваний кронізм й необмежене потурання конфлікту інтересів, в результаті якого наближені олігархічні групи стрімко відновлюють вплив завдяки сприянню з боку влади;
– повзуча капітуляція перед Кремлем – від дискредитацій й переслідування постмайданної влади, валідації московської пропаганди, до тихих поступок національними інтересами в протистоянні російській воєнній агресії;
– зелене світло для реваншу одіозних проросійських персонажів режиму Януковича…