Отже, незважаючи на несприятливі економічні обставини і поразки української сторони в медійній війні щодо боргів НафтоГазу, які супроводжували візит Ющенка в Москву, зустріч з Путіном принесла несподівані результати, які багато експертів поспішило назвати переможними. Втім, усе по черзі.

Мій прогноз щодо намірів дискредитації Ющенка виявився влучним – найкрасномовніше підтвердження – пресконференція Євразійського Союзу Молоді за участю Вітренко під лозунгами боротьби з нацизмом, який ніби-то уособлює президентська каденція Ющенка. Хоч, у звіті мас-медіа не можна було знайти підтвердження припущень про можливе коригування порядку денного зустрічі президентів у зв’язку з новими обставинами, спровокованими газовим конфліктом, та це не можна розцінювати як однозначне спростуванням такого припущення, позаяк увага ЗМІ була відвернена на гучні “газові” домовленості. Привертає увагу, що серед результатів зустрічі окрім “газових” домовленостей єдиним іншим питанням, яке потрапило в об’єктив журналістів, стало лише підписання Плану дій на 2008 рік. Ймовірніше, відсутність інших домовленостей вказує саме на гальмування російською стороною вирішення спірних питань.

Найцікавіше, що найбільш неоднозначним результатом візиту стало питання, якому приділялася найбільша увага. Домовленість позбутися приватних сторін в міждержавних домовленостях з постачання газу – найбільша інтрига перемовин. В даному випадку заміна одного посередника на іншого не є зміною доданків з однаковою сумою як це хочуть представити критики Президента. Держава в особі НАК “НафтоГаз” відновлює свій вплив на ринок через паритетну участь в постачаннях і, відповідно, участі в прибутках, які осідали раніше в приватних кишенях. Однак, диявол ховається в деталях, і неоднозначність, якою занепокоєні усі, стосується саме конкретних умов цих домовленостей.

Дивним чином, можливо через надмір гарячіших локальних подій, українські екперти повністю проігнорували важливий аспект свіжої заяви щодо НАТО кандидата у президенти США від Республіканської партії Джона Маккейна, яка прямо дотична до вирішення політичного протистояння в Україні. Йдеться не про заклик допомогти Україні (й Грузії) вступити в НАТО через “важких сусідів” – така заява здатна долити хіба більше масла в вогонь сьогоднішнього протистояння, – йде мова про те, про що я писав в цьому блозі минулого року, а саме – перетворення НАТО в світовий клуб демократичних держав. Програмна заява Джона Маккейна містила чіткий і однозначний заклик до встановлення нового глобальний порядку, серед іншого, через заснування Ліги Демократій на чолі з державами НАТО для захисту і просування принципів демократії у світовому масштабі.