Жорстку критику Президентом Фонду Державного Майна України на останньому засіданні РНБО можна пояснити спробою пом’якшити публічний ефект призупинення постанови Кабінету Міністрів про відсторонення Семенюк. Ефективність медійної роботи команди Тимошенко, яка робила акцент на покриванні в такий спосіб корупційних схем Секретаріатом Президента, давала досить відчутні результати в оцінці цих подій громадською думкою. Можна припустити, що критика Семенюк зі сторони Президента нейтралізує до значної міри медійний ефект його попереднього рішення.

Слід зауважити, що БЮТ вміло формує в медіа просторі уявлення про саботаж діяльності уряду Президентом . Важко поділяти логіку тих, які засуджують публічну критику таких же публічних дій. Одна демократична команда не означає однакові погляди на усі питання, а відкрита публічна дискусія це фундамент демократичного суспільства. Прихильникам Тимошенко варто згадати, що, коли прем’єром був Янукович, подібних звинувачень в неприпустимості публічної критики діяльності уряду Президентом БЮТ не висував.

Отже, незважаючи на несприятливі економічні обставини і поразки української сторони в медійній війні щодо боргів НафтоГазу, які супроводжували візит Ющенка в Москву, зустріч з Путіном принесла несподівані результати, які багато експертів поспішило назвати переможними. Втім, усе по черзі.

Мій прогноз щодо намірів дискредитації Ющенка виявився влучним – найкрасномовніше підтвердження – пресконференція Євразійського Союзу Молоді за участю Вітренко під лозунгами боротьби з нацизмом, який ніби-то уособлює президентська каденція Ющенка. Хоч, у звіті мас-медіа не можна було знайти підтвердження припущень про можливе коригування порядку денного зустрічі президентів у зв’язку з новими обставинами, спровокованими газовим конфліктом, та це не можна розцінювати як однозначне спростуванням такого припущення, позаяк увага ЗМІ була відвернена на гучні “газові” домовленості. Привертає увагу, що серед результатів зустрічі окрім “газових” домовленостей єдиним іншим питанням, яке потрапило в об’єктив журналістів, стало лише підписання Плану дій на 2008 рік. Ймовірніше, відсутність інших домовленостей вказує саме на гальмування російською стороною вирішення спірних питань.

Найцікавіше, що найбільш неоднозначним результатом візиту стало питання, якому приділялася найбільша увага. Домовленість позбутися приватних сторін в міждержавних домовленостях з постачання газу – найбільша інтрига перемовин. В даному випадку заміна одного посередника на іншого не є зміною доданків з однаковою сумою як це хочуть представити критики Президента. Держава в особі НАК “НафтоГаз” відновлює свій вплив на ринок через паритетну участь в постачаннях і, відповідно, участі в прибутках, які осідали раніше в приватних кишенях. Однак, диявол ховається в деталях, і неоднозначність, якою занепокоєні усі, стосується саме конкретних умов цих домовленостей.