Ставки зроблено, ставки прийняті

11 серпня, 2008

Ставки зроблено, ставки прийняті
11.08.2008

Кремлівська політика відновлення статусу наддержави перейшла у збройну фазу – коштом трагедії жертв російської агресії в Грузії цинічно розіграно нову геополітичну гру світового масштабу. Авторитарному режиму вже не досить економічних, гуманітарних і політичних засобів для забезпечення гегемонії в світі і, щоб довести свою претензію на статус світового лідера, своїми збройними діями всупереч усьому масиву міжнародного права Росія демонструє, що її «бажання це закон».

(Між іншим, говорячи про економічні засоби, варто звернути увагу на малодосліджену роль підвищення Росією цін на енергоносії на світову інфляційну лихоманку – Світовий Банк відводить здорожчанню енергоресурсів 25-30 відсотків в загальному об’ємі інфляції – таким чином подальшим підняттям цін світову економіку можна при бажанні вкинути в стан хаосу.)

Зрозуміло, що активна демонстрація «російських цінностей» решті планети веде до реанімації біполярності в світі і проведення чіткої лінії розлому між авторитарними і демократичними режимами. Росія продовжує найгірші традиції “імперії страху” своєю патологічною нездатністю підтримувати добросусідські та партнерські відносини. Спроба залякування НАТО, всупереч розрахункам кремля, швидше за все погано закінчиться для Москви, адже жорстка позиція Росії викличе діаметрально протилежну реакцію. Європа можливо кволо реагує на економічну експансію Росії, але перед обличчям створення реальної безпекової загрози Європа все ще здатна об’єднатись, добре пам’ятаючи урок Другої Світової. Все-таки Крим і Придністров’я набагато ближче до фортеці Європа ніж заморська Грузія.

З цього погляду міжнародним інституціям не можна обмежуватись лише засудженням російської агресії – Росія, як тільки відчує слабкість, буде готова атакувати далі. Реакція світової спільноти повинна бути жорсткою: визнання «миротворчих» дії Росії агресією, блокування будь-яких спроб визнати Південну Осетію чи Абхазію сторонами конфлікту (про яку правосуб’єктність цих фіктивних утворень може йти мова якщо 80-90% населення нелегально отримало російське громадянство), введення міжнародного миротворчого контингенту, жорсткий контроль для припинення нелегальних поставок зброї у Південну Осетію і Абхазію, активізація роботи з демократизації Росії та підтримка демократичних перетворень на всьому пост-радянському просторі, виключення Росії зі складу великої вісімки, надання ПДЧ Грузії та Україні, обмеження енергетичних апетитів Росії через спільну позицію ЄС для уникнення тиску на окремі країни, інвестиції в альтернативні транзитні шляхи для поставок енергоносіїв з Каспійського регіону.

Очевидно також, що вкотре підтверджена неефективність ООН вимагає давно назрілого реформатування організації, інакше її чекатиме доля Ліги Націй із подібними трагічними наслідками для людства. Нові виклики сучасного світу, прикладом яких стала агресія країни з правом вето в Раді Безпеки проти Грузії, ставлять перед ООН нові завдання, які не можуть бути дієво вирішені в існуючих правових рамках.

Що стосується України, то не будемо зайвий раз агітувати тут за НАТО, – тверезомислячі люди вповні усвідомлюють, що реалістичної альтернативи не існує. Можна лише подякувати Президенту, який послідовно, не зважаючи на нерейтинговість цього питання і шквал дискредитації, тримає його на порядку денному країни. Метушлива реакція проросійських політиків на ситуацію в Грузії засвідчує, що вони добре усвідомлюють, що побачивши те, що витворяє Росія в Грузії, український виборець набагато прихильніше сприйматиме ідею вступу до блоку демократичних держав.

Нам також варто докласти усіх зусиль аби угоди по Чорноморському Флоту і договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією та Україною 1997 року не перетворились в сучасний Переяславський договір, зловживаючи яким Росія в черговий раз не позбавить Україну державності. Потрібно підіймати питання про те, що дії Чорноморського Флоту щодо Грузії всупереч Великому Договору є виявом недружніх дій до України, адже це дії проти нашого партнера по ГУАМ і на грунті цього впроваджувати обмеження функціонування бази ЧФ у Севастополі. Необхідно вжити цілеспрямовані дії для покращення обороноздатності країни і політикум повинен врешті підтримати в цьому Президента. Тут багато закидів можна зробити уряду і щодо військового бюджету, і щодо контролю за діяльністю ЧФ, і щодо Одеса-Броди, але будемо сподіватись, що останні події покажуть їм світ в реальних кольорах.

І на завершення цього короткого викладу, маючи на своєму боці коаліцію центральноєвропейських держав, Ющенко в стані завдати ще одного реального удару по імперських зазіханнях Росії ініціювавши скликання світової конференції, а пізніше й трибуналу, із засудження злочинів комунізму. Звісно, це надамбіційний виклик, проте колись Європа мусить прийти до цього щоб звільнитись від тягаря минулого.