Підготовка до майбутніх президентських виборів перейшла у фазу відкритої боротьби між Тимошенко та Ющенком. З певною долею гумору можна припустити, що можливо сигналом до бойових дій стало голосування за Великих Українців, де Тимошенко розмістилась на одну позицію нижче від Ющенка. Ймовірніше, однак, спрацювало надзвичайне відчуття моменту, властиве Тимошенко, яка кожну політичну ситуацію може використати з користю для себе.

Треба відзначити, що Тимошенко, як політик, який чудово себе почуває в кризових ситуаціях, перші удари наносить влучно та ефективно. Окрилена успіхом компенсаційних виплат та, що важливіше, помітною концентрацією політичного та фінансового ресурсу навколо себе, Тимошенко сміливо йде вперед. Активна робота з виборцем через мас-медіа перетворює навіть невдачі на позитивний результат. Вдало розроблені публічні акції з легкістю нівелюють будь-яку критику. Особливо це стосується критики Президента, яка спростовується одним емоційним аргументом «Ющенко критикує уряд тому, що хоче повернення до влади Януковича». Створений Тимошенко імідж білосніжної безневинності справді дієвий, незважаючи на будь-які докази протилежного. Ніби-то усе на користь Тимошенко, якби не кілька «але».

По-перше, до виборів ще більше року і з’являється запитання чи добре розраховані сили на цю дистанцію. По-друге, низький поточний рейтинг Ющенка не буде відтворений під час справжнього всенародного голосування на виборах – дуже ймовірно, що цифри значно зростуть. По-третє, однобічність та особиста зацікавленість в прийнятті позицій з ряду питань, як то підтримка парламентської моделі державної влади чи, навіть, дочасні вибори мерів, стає щораз очевиднішою і породжує щораз більше сумнівів. По-четверте, межа толерантності радикального крила прихильників вже майже досягнута у зв’язку із заграваннями з біло-блакитними, співпрацею з групою Медведчука, призначенням на посади олігархів. По п’яте, розрив пари з Ющенком традиційно вдарить по рейтингу. По-шосте, в Ющенка є ще достатньо часу на застосування контр-заходів. По-сьоме, біло-блакитні, ще навіть не почали використовувати свої засоби боротьби проти Тимошенко (в силу економічної ситуації мінятись місцями точно не входить в їх плани). І це не вичерпний перелік.

Можливо Тимошенко добре свідома усіх цих «але» й тому намагається застрахувати себе від них через підтримку парламентської моделі державної влади. Зрозуміло, що їй вдасться протягнути такі зміни до конституції через парламент завдяки спільній зацікавленості з іншими парламентськими силами, окрім «Нашої України». І це більше ніж інструмент торгу з Ющенком. Втім, в даному випадку, особиста перемога Тимошенко стане поразкою для всього суспільства, оскільки нова модель , яка забезпечить Тимошенко посаду Прем’єра з президенськими повноваженнями, суттєво послабить країну вцілому через розбалансування системи стримування і противаг, через концентрацію і монополізацію політичного спектру, через створення безпекових загроз у зв’язку з нестабільністю влади, яка базується на даній моделі (приклад Італії буде для нас здаватись цукерочками).

Якщо б у політиці можна було обійтись без інтриг та афер то, звісно, краще було б якщо Тимошенко більше зосередилась на досягненні обіцяних економічних результатів і використала цей шанс прем’єрства для демонстрації можливості досягнення нею результату. Виборець може вдруге не пробачити безрезультативність її діяльності і третього шансу не дати.

Ви можете слідкувати за відгукавми до цього допису через RSS 2.0. Коментування припинене.