Прапори зла

3 квітня, 2008

Візит Президента США до Києва супроводжувався сюрреалістичними видивами місцевої політичної дійсності. Під комуністичними червоними прапорами можна було побачити войовничі групи віруючих, які протестували проти «наступу НАТО на православ’я». Прогресивні соціалісти і комуністи виявились найбільними захисниками православної віри від демона Буша (це при тому, що Буш, за статистикою, найчастіше з усіх президентів США звертається до Бога у своїх промовах). Можливо Вітренко і Симоненка колись навіть возведуть в сан мучеників за віру.

Гідно продовжуючи співпрацю з КДБ з радянського минулого, неправдоподібний тандем православ’я московського патріархату і “червоних” рухів перевертає будь-які уявлення про визначення поняття абсурду. Послухавши виступи протестантів можна було б прийти до висновку, що, в Другій Світовій Війні СРСР воював (серед іншого за православ’я) проти США, а не проти Німеччини. Цікаво, яка доля б спіткала СРСР без матеріальної, технічної та військової допомоги союзників і, в першу чергу, США? (Але цей факт замовчувався чи як мінімум не наголошувався в СРСР протягом усієї історії і особливо не цікавить борців проти перекручування історії під червоними прапорами).

Визнаючи за віруючими право на всепереможне прощення гріхів проти церкви “червоних” атеїстів, варто належним чином підійти до оцінки комуністичного минулого України рештою населення, яке не хоче миритися з тим, що злочинна організація далі впливає на сучасну долю країни. Здається, найвищий час для міжнародного засудження комуністичних злочинів як злочинів проти людства і початку кримінального переслідування винуватців. Ймовірно на пропозицію проведення відповідної міжнародної конференції пристали б Польща, країни Балтії, Угорщина, Румунія, Чехія, Словаччина та Грузія. Однозначно, Україна, як держава, народ якої найбільше постраждав від комуністичного страхіття, повинна очолити цей рух.