За усією політичною бравурою Міністра внутрішніх справ ховаються далекі від успіху результати його діяльності. Масові випадки жахливих порушень прав людини працівниками його відомства це не просто окремі недоопрацювання окремих посадовців – це визначальна характеристика усієї структури.

Лише на минулому тижні знайомі розповіли два випадки брутального поводження патрульної служби, яка намагалася отримати відкуп шляхом шантажу підкинення наркотичних засобів, та Беркуту, який з метою грошової наживи застосовував фізичне і моральне насилля.

Поки кожне затримання не буде супроводжуватись фіксацією відеозасобами, без якої таке затримання вважатиметься неправомірним, ми не зможемо зробити органи правопорядку безпечними для суспільста. Очевидно, що жодні інші заходи з боротьби з корупцією і зловживаннями повноваженнями не можуть дати результату в цій повністю прогнилій системі.

Тому потрібно процесуально забезпечити людині можливість реалізувати свої конституційні права передбачені: статтею 27 Конституції України, за якою кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань; статтею 28, яка говорить, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню; статтею 29, яка гарантує, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, яка гарантує, що кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, яка гарантує, що кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання, а про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

І не варто міліції скаржитись на брак коштів чи труднощі запровадження в діяльності оперативних працівників щоб ухилитись від необхідності відеофіксації – захищати життя людини це обов’язок держави, навіть якщо це захист від неї самої.

Ви можете слідкувати за відгукавми до цього допису через RSS 2.0. Коментування припинене.