Не дивлячись на те, що гасла боротьби з корупцією знову майорять на політичних прапорах, системна корупція продовжує ненажерливо поглинати мрії державного розвитку а повсякденність цього ганебного соціального явища не вселяє жодних надій на його викорінення. Чи готова наша пост-радянська свідомість стати законослухняною? Очевидно, якою би слушною та корисною для соціального життя не була боротьба з явищем корупції, важко змінити звички людей. А хто хотів би добровільно брати на себе відповідальність за свої дії, якщо переважно можназабезпечити собі “відмазку”, чи хотів би хтось добровільно стати «в чергу», коли можна «поза чергою» владнати будь-які свої справи? Наша щоденна дійсність надає цим запитанням ще більшої риторичності.

Суспільство, в якому не залишилось поваги до оточуючих, в якому кожному потрібно усе і відразу, не може не бути зараженим інфекцією корупції. Усі не можуть мати усього, бо мати усе можна лише за рахунок когось іншого. На жаль, в нашому суспільстві це нікого не зупиняє. Наші інтереси є ПОНАД усім. ПОНАД законом, Богом, людьми. Взагалі, завдяки корупції, характерними рисами сучасного українського соціуму стали безвідповідальність, зухвалість, нахабність, зневага до оточуючих, жадібність, непомірний егоїзм, вседозволеність. І, оскільки скористатись можливостями корупції можна лише при наявності відповідних ресурсів, то корупція призводить також до щораз більшого соціального розшарування.

Як може державний механізм ефективно працювати в інтересах народу якщо мають місце просто анекдотичні корупційні схеми? Очевидний приклад – кишенькові фірми чиновників, які стали яскравою прикметою бюрократії по-українськи. Неписаним правилом стало, що кожен впливовий посадовець повинен мати свою консультаційну фірму, яка надає послуги з того як отримати саме його підпис на потрібних документах. Ідеальний бізнес. Золота жила. Загляньте по справах в будь-яку інституцію від міської ради до МРЕВО і вам з порога вкажуть на рахунок яких фірм переказувати гроші щоб владнати вашу справу. Незважаючи на відкритість таких хабарницьких схем правохоронцям вигідно закривати на це очі, в той самий час все більше пресуючи підприємців без владних повноважень. Видавати ж ті чи інші дозволи фірмам, зареєстрованим на родичів чи підставнх осіб, є метою перебування посадовців в більшості кабінетів. Таке собі самообслуговування. Ще один ідеальний бізнес.

Світова спільнота виробила предостатньо способів боротьби з явищем корупції і для того щоб результат такої боротьби був відчутним в Україні потрібно просто почати хоч якусь роботу, а не продовжувати її імітацію. З корупцією ефективно можна боротись не шляхом прийняття мертвих законів чи одноразових каральних рейдів, а лише шляхом створення умов для забезпечення публічності влади, кращої поінформованості суспільства та активного контролю громадськості. Є маса заходів, які можуть це забезпечити. А розпочати можна з надзвичайно простих для реалізації ініціатив, які все ж змогли б принести відчутні результати. Це повна інформатизація бюрократичних процедур та публічний доступ через інтернет до такої інформації; переобладнання приймалень держслужбовців – жоден службовець не повинен приймати громадян за зачиненими дверима.

Ви можете слідкувати за відгукавми до цього допису через RSS 2.0. Коментування припинене.